Розвиток критичного мислення
ЗМІСТ
І. Вступ. Актуальність обраної теми, її практичне і теоретичне значення.
ІІ. Науково-теоретичне обґрунтування питання.
2. 1. Основні принципи інтерактивного навчання (за О. Пометун).
2. 2. Проблемність питання розвитку критичного мислення
(за І. Загашевим та С. Заір-Беком).
2. 3. Впровадження методики ЧПКМ в Україні.
ІІІ. Основні напрямки роботи вчителя.
3. 1. Розвиток навичок техніки читання – один із шляхів активізації процесів критичного мислення.
3. 2. Вибір методів розвитку КМ на різних етапах уроку.
3. 3. Використання методу проектів у технології розвитку критичного мислення.
3. 4. Застосування методів розвитку КМ під час уроків природознавства та у виховній роботі.
3. 5. Матеріали для контролю та оцінювання якості знань під час використання методів розвитку КМ.
3. 6. Моніторинг результативності впровадження методів розвитку КМ засобами проектно-технологічної діяльності.
У. Додатки.
УІ. Література, допоміжні Інтернет-ресурси.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.
Закон України «Про освіту»
Більшість людей формує свої погляди
відносно яких-небудь феноменів
не на підставі вивчення особистостей цих феноменів,
а лише під впливом так званої суспільної думки.
Мішель Монтень, ХVI ст.
І. Вступ. У сучасну епоху особливого значення набуває завдання комплексного виховання підростаючого покоління. Формування нової людини, що гармонічно сполучає у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість - необхідна умова здорового сучасного суспільства. Усебічне виховання майбутніх громадян українського суспільства починається із самого раннього віку. Реалізація цього відповідального завдання покладена на школу.
Потреби суспільства і школи, логіка розвитку проблеми, сучасний рівень психології і педагогіки викликали необхідність систематичного дослідження проблеми навчання, щоб наблизитися до її об'єктивного вирішення, забезпечити роль методів у досягненні всього різноманіття цілей навчання, обгрунтувати моністичний підхід до вирішення проблеми, що враховує різні аспекти методів навчання. Самі головні труднощі на цьому шляху полягають в розкритті найбільш істотного, основного в навчанні, що обумовлює прояв різноманіття характеристик процесу і можливість керувати ним.
ІІ. Науково-теоретичне обґрунтування питання.
2. 1. Сучасні педагоги дослідили, що рівень засвоєння навчального матеріалу в значній мірі залежить від вибору методів навчання. Існує статистика, що пасивні методи (лекція, самостійне читання) дозволяють засвоїти матеріал від 5 до 10% , активні методи (аудіовізуальні методи, демонстрування) – від 20 до 30%, інтерактивні методи (групові дискусії, активне навчання, застосування засвоєнного шляхом навчання інших) – від 50 до 90%. В основу поданої класифікації покладено таблицю запам´ятовування навчального матеріалу (Додаток 1). З поданої таблиці стає зрозуміло, що одним із найефективніших варіантів організації навчального процесу є використання в діяльності педагога технології інтерактивного навчання. За думкою О. Пометун, принципи інтерактивного навчання засновані на:
- суб´єкт-суб´єктних стосунках;
- багатосторонній комунікації;
- конструюванні знань учнем;
- використанні самооцінки та зворотного зв´язку;
- постійній активності учня.
Саме ці положення покладено і основу розвитку критичного мислення, яке є різновидом активного навчання. А. Кроуфорд у книзі «Технології розвитку критичного мислення учнів» зауважив, що «найбільш успішними є заняття, на яких учнів заохочують думати самостійно та критично мислити».
2. 2. Проблемність питання розвитку критичного мислення (КМ) досліджували також російські педагоги І. Загашев та С. Заір-Бек, які у своїй книзі «Критичне мислення: технологія розвитку» розглянули такі питання, як взаємозв´язок КМ та якості освіти, КМ як освітня технологія, надали схему реалізацї поданої стратегії:
перша фаза – фаза виклику;
друга фаза – фаза реалізації смислу;
третя фаза – фаза рефлексії.
2. 3. З 1998 року в Україні за підтримки Інституту Відкритого товариства (США) та Міжнародного фонду «Відродження», заснованих Дж. Соросом, почав впроваджуватися проект «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» (ЧПКМ) . Методики ЧПКМ практично зорієнтовані на те, щоб використати процес навчання читання та письма з метою формування навиків критичного осмислення, щоб дитина вчилася формувати власну думку з любого приводу. Цього потребує наще сучасне життя, цього потребує майбутнє. Методики ЧПКМ виховують в учнів уміння слухати інших, навички культурної поведінки. Критичне відношення до світу, до ідей, явищ – надійний захист проти конформізму, бездумного засвоєння ідей, проти психології юрби.
ІІІ. Основні напрямки роботи.
Вашій увазі автор роботи пропонує своє бачення реалізації ідей КМ.
3. 1.Задаймося питанням, коли дитина взагалі вперше починає замислюватись щодо прочитаного? Правильно. Коли сама зуміє прочитати і усвідомити. Що для цього потрібно? Звичайно, працювати над вдосконаленням навичок розвитку техніки читання. Експерименти останніх років показали, що швидке читання активізує процеси мислення. Для цього у роботі потрібно використовувати резерви навчання читанню:
- не довготривалість, а частота тренувальних вправ;
-напівголосне читання (читання-гудіння);
- поурочні п’ятихвилинки читання;
- читання перед сном;
- режим помірного читання;
- читання у темпі скоромовки;
- проведення самозамірів читання.
Доречно також використовувати вправи для удосконалення навичок техніки читання:
- вправи на розширення кута зору (вправи з точкою, картки з пірамідками ) (Додаток 2);
- вправи з числовими таблицями Шульте (25 сек) (Додаток 3):
- вправи на миттєве розпізнавання слова під час читання (картки-блискавки);
- вправи на подолання регресій (Додаток 4);
- розвиток антиципації (Додаток 5).
Скачати повністю
Розвиток критичного мислення засобами проектно-технологічної діяльності
